Постійне почуття провини, як з цього вийти...

[Tasinka 0]

Постійне почуття провини, як з цього вийти... Ситуація така: Жили ми в Івано-Франківську (я і чоловік) Чоловік мав хорошу роботу у хорошій фірмі, яка стрімко розвивалася, під час всього цього я завагітніла і народила. Перший рік жили у моїх батьків, потім спільними зусиллями купили хорошу 3-ох кімнатну квартиру, скільки сил і фінансів було вкладено, особливо моїх сил, говорити не буду. Вся ініціатива йшла від мене від кольору стін до вибору кранів. Почали планувати переїзд, і тут у чоловіка на роботі повідомляють, що їхні фірма в звязку з розширенням перебазовується в Київ разом з працівниками, яким буде оплачено зйомні квартири та перельоти щотижня літаком на вихідні додому і звичайно підняття зарплати....Ну хто б на таке не погодився, на той час чоловік уже займав там керівну посаду і без цієї роботи не уявляв себе. Я залишилась з на той час з двох річною дитиною і чоловіком на вихідних...Розказувати не буду як мені було важко, особливо коли хворіла дитина. Все лягло на мої плечі, ми часто сварилися. Ініціативи з його сторони щоб забрати мене до Києва особливо не було, хоча мене він любить і дитину, а от ініціативи ніякої...і так у всьому ( крім заробітку) Для нього щось змінити - це подвиг, не уявляю що б трапилося якби він пішов з цієї роботи...Хоч я не раз його про це просила, щоб ми були разом...Одним словом, під моїм напором ми переїхали в Київ (промовчу який був напір при пошуку квартири і садка...все може зробити але мені це такими моральними зусиллями дається....) Дитина почала хдуже хворіти, а я тільки вийшла на хорошу роботу з гарною (як для мами після декрету) зарплатою, а тут ще йкриза почалась...Було вирішено триматися роботи, а донечка поїхала назад на виховання до моєї мами...Записали її в садок, знайшли няню, бабусю вона обожнює та і чоловікових батьків теж....Але знову ми не разом...Ми тут вона там((( Квартиру знімаємо тут у Києві, попри те що двоє з ранку до 21.00 працюємо і ніби не погано заробляємо квартири нам не бачити як свого носа... Я дуже хочу забрати її сюди, а чоловік знову мовчить((( Не знаю що робити з роботою, бо буду майже всю зарплату віддавати няні, а який толк працювати тоді.дитину не бачиш гроші заробленгі відаєш...Та й екологія тут порівняно з заходом геть паскудна, діти постатистиці набагато більше хворіють, а вона у мене теж хвороблива...Короче часто плачу за нею сумую, чоловік відвикає від дитини...Плануємо у вересні знову її сюди, але все так туманно. Всі організаційні питання (пошук квартири 2-ох кім бо зарас знімаємо 1, влаштування в садок, прививки яких у неї майже не має, район для проживання няня все на мені, а я вже не можу..сили немає...Почали продавати в своєму місті квартиру, чоловік навіть не згадує.....Це я багато хочу чи дійсно так у всіх жінка все на собі тягне....Вибачте що довго і сумбурно так наболіло, а й половини не написала що хотіла....

[Lady_Godiva 0]

відповім на оце конкретне запитання: "чи дійсно так у всіх жінка все на собі тягне?" не у всіхале у дуже-дуже багатьох сім"яхрозслаблятися і забивати не пробували?

[амка 0]

Я не бачу у вашій розповіді почуття своєї провини. Бачу тільки претензії до чоловіка. Раджу, поки криза, триматися один одного, сподіватися, що через 2-3 роки все буде ок

[Tasinka 0]

Пробувала, але невирішені проблеми нікуди не діваються а накопичуються і кристалізуються....а я так довго не можу. Я по природі своїй трохи перфекціоністка...Я завжди стараюсь думати наперед, продумую можливі варіанти вирішення як що і коли буде краще, від цього нервуюсь сіпаюсь на чоловікові злість зганяю а він і так знає, що я все вирішу коли як чекає моїх вказівок...А коли вже конкретно поскандалю тоді все зробить і деально...от за це злість бере може , але пофігу йому...

[Tasinka 0]

почуття провини, що дитина не зі мною, мамі буває дуже важко особливо коли хворіє а я тут тільки працюю і сплю...

[irysja 0]

Я теж така. І теж все на собі тягну. Тут порадили розслабитися. По собі знаю - не зможете. Це в характері закладено. Я не дуже зрозуміла, що з квартирою в Івано-Франківську? Немає покупців чи чоловік відмовляється продавати? На рахунок дитини - не переживайте. Я до 1 класу жила в бабусі (в садочку постійно хворіла), а батьки працювали. І нічого зі мною не сталося. Від батьків не відвикла. Зате зараз я їм вдячна за те, що працюючи тоді, вони забезпечили моє майбутнє.

[Tasinka 0]

так писала,що загубила головну думку Мені завжди здається, що це впливає на дитину, що вона не з батьками, та й по собі бачу, хоч я дуже люблю і свою донечку і чоловіка (попри його неініціативність у всьому решту він можна сказати і деал, не пє, не зраджує, все додому, встає зранку готує сніданки помогає все що не скажу без особливого недовольства) відвикаю від неї...Простіше жити без дітей, не треба думати, що приготувати, коли погуляти, а вона десь там росте, нові досягнення, нові віршики а я це все не бачу....Навіть не була на першому утрініку, де вона була сніжинкою ( з роботи не відпустили....все я плачу

[Tasinka 0]

Покупців потрібно шукати, давати оголошення в агенства весь час продзвонювати розклеювати оголошення, він не проти продати навіть хоче, але нічого не робить, свекруха помогає, мої батьки а він так спостерігає і ніби пасивно бере участь, якось буде продасться...

[Tasinka 0]

дякую Вам за підтримку Я ніби так сама себе пер собою виправдовую, що все для неї, вона має все що їй потрібно (іграшки одяг) та й увагою не обділена, навпаки так її там розбалували всі бабусі дідусі, так що я не можу з нею справитись...А як приїжаємо, то ніби вину свої викупаємо, і цирк і театр і каруселі, хоч розумію що це неправильно, але воно ніби хоч трохи компенсується увагою(((

[читаю 0]

автор, извините, может резко Ваше чувство вины Вашему же ребенку обязательно аукнется-лечите голову-лучше у специалистаПроблемы все, которые Вы здесь пишите........извините, но я не вижу вообще проблемы. Нафига искать двухкомнатную квартиру?что в однокомнотной пережить нельзя? зачем ребенку няня? есть садики-вперед и за орденами....болеет? ищите няню, но за вменяемые деньги....и, вообще, я не совсем поняла, на какой же вы работе работаете и какую ЗП получаете, что все няне надо отдать? да еще и работа до 21.00.....Еще раз извините, но, по-простому, я увидела понтов много в Ваших проблемах....

[Lady_Godiva 0]

не логічно:-)) перфекціоністка - ви, а подвигів на грунті сімейного побуту вимагаєте від чоловіканестиковку помічаєте?:-)))

[Tasinka 0]

? А де в однокімнатні помістити два ліжка, чи скажите що це не проблема хай на підлозі спить дитина... тим більше що ціна одно і дво кімнатних не дуже різниться. Та й квартира наша однокімнатна бажає кращого за такі гроші...Про няня і "нафиг" вона потрібна, я по моєму писала що дитина часто хворіє, тиждень в садку два дома, чи Ви з соплями водите дитину в садік, коли хвора сидить у дома з нянькою, у нас в місті це не дороге задоволення 7 грн. це я про понти))) Про зарплату ( зараз закидають тапками, що з жиру бісюсь))) Отримую я 5500, няня потрібно платити в кращому випадку 3500 ( з 8 ранку до 20.00 чи до 21.00 помножте на 15 грн (це мінімум) і на 22 дні, а у мене і суботи робочі) Що залишається з зарплати???? порахували а бензин а няні залишити поїсти а резон??? А працюю до 19.00 офіційно часто затримуюсь(специфіка роботи) плюс добратися з центру на Позняки.... А про понти, де ви їх побачили, може я не правильно формулюю думки, А голову і Вам потрібно підлікувати, щоб не кидались на людей, вибачте якщо різко

[klazy 0]

ну... вам, мабуть-таки прийдеться все самый органызовувати... (у мене такий самий чоловік, я знаю:)))шукайте хату (якраз з червня слушний час, студенти роз"їжджаються)шукайте садок (до речі, у сенсі екології мені дуже сподобався садок на волго-донській, він поруч з парком партизанської слави, там дітки у парку гуляють часто)з щепленнями теж щось вирішуйте, бо то не швидке діло, особливо коли дитина хвороблива.няню я би у вашому випадку взяла на "забирати з садочка", тобто на 3 години щоденно (17:00-20:00) з умовою, що вона сидітиме з малою на лікарняних... найкращий варіант - пенсіонерка з сусіднього будинку, тому що професіоналки навряд чи на такий об"єм робіт погодяться.навіщо вирішили у франківську хату продавати? тут купуватимите?[+sign]Моя карма - холодный чай.[-sign]

[Море 0]

Срочно забирайте ребенка. И радуйтесь, что принимаете решения вы, а не надо вечно спорить с мужем.

[Море 0]

А я не понимаю ,как это отдать ребенка? И у автора, прошу заметить, не нужда вынуждает? Сказились, мамаши, блин.

[irysja 0]

Краще бабусі ніяка няна за дитиною не догляне. Ви ж дитину практично бачити не будете. Будете приходити з роботи - вона вже спатиме, будете йти на роботу - ще спатиме. Підросте, перехворіє і піде в Києві в школу. А до того часу ще й квартиру продасте. Розмовляйте з дитиною по телефону. Розповідайте, що татові з мамою потрібно працювати. Дитина все зрозуміє.

[irysja 0]

А что, лучше оставить мужа в Киеве, а с ребенком уехать на родину?

[Море 0]

А вот и не надо себя оправдыф-ф-фать!!!!!!! НЕ ПОНИМАЮ! Ведь не нужда же ж? А что? Престижней в Киеве?

[Море 0]

Не, лучше спихнуть родителям, а себе выдумывать оправдания и искать поддрежки на форуме!

[Tasinka 0]

Дякую) Так і планувала червень-липень) А на рахунок садочка, туди важко влаштувати дитину? А про няню, я теж думала на дві три години, але якщо вона хворітиме, мабуть потрібно буде з няньою в індивідуальному порядку домовлятися чи ставка чи погодинна оплата...А квартиру вирішили продати, бо і так там не живемо, а тут знімаємо , думали продамо докладемо трохи і щось купимо, але оця криза, не має у людей лишніх грошей на квартиру, а якщо є то хочуть задешево, а нам хочаб повернути те що вклали, ні про яке заробляння не йде мови. В Івано-Франківську з нерухомістю геть погано, квартир море, попиту одиниці...

[Tasinka 0]

Дякую Іруся, але бачите як думки розходяться у форумчанок так і вмене в середині творится, одна половина говорить що "спихнула дитину на батьків", хоч моя мама запропонувала сама її забрати і не хоче в Київ віддавати..а друга половина розуміє що зарас їй реально там краще...От і будь розумною

[near 0]

+1, такая у вас видно судьбинушка-все самой решать, ну и не огорчайтесь это лучше, и правда, чем спорить с глупыми решениями мужа, ведь и такие бывают. Просто не нужно паниковать и себя жалеть, спокойно раздумывайте , принимайте решения, не ищите одобрения мужа, все представляйте так, что это нужно, необходимо, без этого не обойтись, ведь я так понимаю он с вами соглашается. Просто вы все решения превратили в огромный груз, все зависит от вашего отношения к делу. и все! Некоторые вообще подумают, что вам повезло.

[Tasinka 0]

Я не віддала дитину у діддом!! що ви так реагуєте мене саму виховувала до 4 років бабуся, яку я обожнювала і маму свою і тата обожнюю і не виню, розумію що була така ситуація, зате вони мені дали добру освіту, щоб я могла "з жиру казитися" Мама сама запропонувала забрати дитину, мама ще досить молода і працює на державній роботі з обідо і офіційнними вихідними нормованими робочими годинами і відпусткою в 41 день

[irysja 0]

Я Вас понимаю, если Вы - коренная киявлянка. Я сама с Западной Украины. Там зарплат в 5500 никто не видел. Раз у мужа подвернулась такая возможность - почему не воспользоваться ею?

[Море 0]

То, что там ребенку лучше-это оправдание. Вы можете найти работу с более приемлимым графиком, с больничными.