а как вам такой поворот?+

[CrazyO 0]

між іншим я не кажу що у нас всі святі і історія чиста як шкло все було і погроми і звірства, на різних історичних етапах. Але якби це дико не звучало - це історична норма, і були такі явища в кожній країні і якщо брати українські масштаби то у нас це було дуже в малих масштабах. Але в звязку з нашою віктимністю і вічним комплексом меншовартості що поляки, що Росія, а часто і Ізраїль представляють нас світовим агресором, не помічаючи колоду в своєму оці. А ми мовчимо, ковтаємо і вибачаємось, вибачаємось, вибачаємось, переживаємо за картинку для Путіна, боїмось щоб хтось про нас погано не подумав. Уроки нашої історії треба переживати і каятись в своїх гріхах теж, але брати на себе всі гріхи світу - вибачте це не до мене.

[CrazyO 0]

ну от та ж минулорічна дискусія про волинську різню нехай в кінцевому підсумку зупинились на компромісі, але по дорозі польський дискурс змішав нас з гівном (забуваючи про свої подвиги в Україні) і лишився компромісом невдоволений.

[mama_marka 0]

Я вище попросила дати приклад того, як ми вибачаємось. Крім заяви Кучми-Кваснєвського у 2003.[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[vkontakte 0]

особисто мені поляки частенько ставлять німців в приклад. вони вибачилися і їм пробачили, а ми ні і їх це дуже турбує. Відео тому підтвердження..

[mama_marka 0]

нас - це кого? я себе не асоціюю з бандитами, тому для мене засудження злочинців - це засудження злочинців, а не національна травма[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[Alena_k 0]

Каким образом они хотят увидеть наши извинения? Кто именно должен просить прощения и как? [+sign]Когда ваши мечты будут сильнее ваших страхов – они начнут сбываться.[-sign]

[fill 0]

конечно. Главное сделать правильные выводы и меня радует то, что в настоящее время как то страраются стороны понять друг друга. Я вспоминаю помощь поляков во время Майдана, они проявили себя, как настоящие друзья и соседи.

[mama_marka 0]

Послухала, вона називає Львів центром бандерівщини. Стверджує, що поляки у Львові постійно борються за своє право залишатися поляками, а Майдан - бандерівське явище, вороже щодо них. Основний меседж - вимога більшої підтримки від уряду РП. При чому сам уряд РП вона критикує як надто ліберальний. Вимагає громадянства замість Карти поляка. Експресивна дівчина. [+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[kiototokio 0]

Я недавно прозрела при общении с израильтянкой, когда услышала обвинения (!) что у нас в Бабьем Яру евреев расстреливали... "нормальная" такая претензия к Украине ((((

[Lady ГА-ГА 0]

наш дедушка-поляк тоже пострадал(((

[mama_marka 0]

Її монолог насправді стосується більше сучасного, ніж минулого і підігрівається образою на польський уряд за недостатню підтримку поляків за кордоном. Їм бюджет сильно урізали пару років тому, наскільки мені відомо.[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[Mrs_Berimor 0]

Я ссылку не смотрела, но не пойму, а почему поляки должны "любить" бандеровцев? но с другой стороны, сколько поляки ничтожили украинцев? [+sign] Tempora mutantur et nos mutamur in illis Varium et mutabile semper femina[-sign]

[mama_marka 0]

Любити не повинні. Вона говорить, що поляки в бандерівському Львові щодня борються за існування, а Польща їх покинула.[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[Сосиска 0]

я не могу сейчас прослушать, но мне и так известно, что Польша не считает бандеровцев героями, но, как сказала Новодворская, и мне понравилось: почему герои украинцев должны быть обязательно героями Польши и России?+ конечно, че их кому-то любить, кроме нас, они же боролись за НЕЗАВИСИМОСТЬ Украины. И против советов, и против поляков.[+sign]- Да ты фашист и бандеровец!- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.[-sign]

[Сосиска 0]

+1000000 [+sign]- Да ты фашист и бандеровец!- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.[-sign]

[Listra 0]

есть очень хорошая книжка написанная поляком Павлом Смоленски о польско-украинской трагедии. Это книга-примирение. Она оказалась очень близкой мне подуху и упорядочила мой мысленный хаос). Вот + рецензия Андруховичаhttp://tsn.ua/analitika/cvyahom-u-ranu.htmlЦвяхом у рануПольща, 3 жовтня 2011 Книжка Смоленського про несправедливість. Про замовчування злочинів з одного боку й активне цілеспрямоване наголошування на злочинах з іншого. Про своєрідне змагання в понесених жертвах та спекулятивні методи їх підрахункуПольське видавництво «Чарне» щойно перевидало збірку репортажів Павла Смоленського з ризикованою назвою «Похорон різуна». Перше видання цієї книжки було здійснено десять років тому. З того часу її видавали і в нас, в українському перекладі Андрія Бондаря.Слово «різун» я час від часу чув уже в дитинстві. Щоправда, то була власна назва, тож мала би писатися з великої літери – Різун. Її вимовляв мій батько, він як інженер-лісівник часто бував у Чорному лісі в околицях нашого міста. Майор УПА на псевдо Різун був одним із улюблених персонажів батькових оповідей. Батько не міг ніколи з ним перетинатися: командир Станіславського тактичного відтинку-22 «Чорний ліс» Василь Андрусяк (Різун) загинув у бою з енкаведистами ще в лютому 1946 року, коли моєму батькові було шістнадцять. Тобто його згадки про Різуна були переказами переказів, почутих десятиліттями пізніше від кількох місцевих мешканців. Різун був героїчною леґендою, що дуже нагадувала якого-небудь повстанського ватажка минулих часів, ледь не Робін Гуда.Я ніколи не ставив батькові запитання, чому в такого позитивного героя таке недобре псевдо. Чому не Сокіл, не Сміливець, не Вірна Рука, а Різун. Останнє передбачає, що він не стільки воював, скільки різав. А ріжуть в українській селянській традиції худобу і птицю. Бути різуном означає, що руки по лікті у крові. Загалом це з тієї ж етимологічної шухляди, що й повстанці-колії XVIII ст. зі своєю Коліївщиною, від дієслова «колоти». Воно вказує на вила як на основну зброю. Повстала селянська маса озброювалася чим мала – вилами, косами, сокирами й ножами. Це нині в нас лише погрожують владі вилами в інтернетних коментах. А в коліїв інтернету не було, тож вони не погрожували, а відразу кололи.Щоправда, інші Різунові псевда дещо красивіші – Чорний, Григіт, Коваль, Різбар. В оточенні цих інших імен уже й Різун перестає відштовхувати й починає здаватися не таким злим.У польській же мові, мабуть, є зовсім небагато слів, наділених таким сконцентрованим негативом. Автор, який наважується використати його в заголовку своєї книжки, має бути свідомий, що це навіть не кий у мурашник – це швидше цвях у рану.Десять років тому Павел Смоленський наважився і взяв це слово до свого заголовка. Тоді ж, себто 2001 року, я вперше прочитав цю збірку його репортажів. Навіщо її перевидавати сьогодні?Найпростіша відповідь: книжка залишається актуальною, бо протягом десяти років нічого суттєвого у справі українсько-польського порозуміння в т. зв. «складних історичних питаннях» не змінилось. Якщо десь і змінилося, то хіба що на гірше.Ні, книжка Смоленського аж ніяк не є апологією Бандери чи бандерівської армії. Але серед інших запитань вона ставить і таке: де проходить межа між армією та «озброєними бандами»? Якщо, наприклад, армія не має літаків, танків та важкої артилерії, то чи її автоматично можна зарахувати до «банд»? Складається враження, що саме так чомусь і є. Що це, власне, єдиний критерій. А не, скажімо, винищення беззахисної мирної людності, грабунки, масові зґвалтування, геноцид, етнічні чистки. Червону Армію чи Вермахт ніхто ж «озброєними бандами» не називає – попри те, що в перелічених щойно діяннях вони пасли далеко не задніх.Доходимо, отже, принагідного висновку, що «озброєними бандами» повинні вважатися лише партизанські формування, але не всі, а винятково ті з них, які програли. Бандитизм переможців автоматично перестає бути бандитизмом і стає ратним подвигом.Ось про це і йдеться у книжці Смоленського – про те, як військові злочинці стають героями і навпаки. Бо насправді абсолютне, сказати б, метафізичне зло кожної війни та її наслідків полягає ще й у неможливості провести однозначну межу поміж героїзмом і злочином. «Війна все спише», -- кажуть росіяни. Я трохи уточнив би – не війна як така, а перемога у війні. Вістку про те, що переможців не судять, а переможеним горе, нам послали ще давні римляни.Тобто книжка Смоленського про несправедливість. Про замовчування злочинів з одного боку й активне цілеспрямоване наголошування на злочинах з іншого. Про своєрідне змагання в понесених жертвах та спекулятивні методи їх підрахунку: з нашого боку загинуло стільки сот тисяч, а з вашого лише два десятки! Ні, все якраз навпаки – це з нашого боку пролилося крові у 12 разів більше! Це книжка про війну, що триває досьогодні – тобто війну істориків, які з’їжджаються на свої міжнародні зібрання, до зубів озброєні новими вбивчими аргументами щодо звірств «їхніх» і мук «наших».Хто у книжці Смоленського справжній герой – це тихий п’яничка Дионизій з нині польського села Павлокома, типовий нащадок т. зв. «мирних жителів». На зло погрозам і тискові сільської громади, він доглядає могили замордованих у 1945-му односельчан-українців.Уся надія лише на нього. Він єдиний, для кого не існує «їхніх», бо всі насправді є «нашими». Це він зробив для порозуміння більше, ніж усі президенти з усіма депутатами. Бо президенти і депутати завжди приїздять на готове, а такі, як Дионизій, сільські впертюхи і білі ворони, тихо роблять те, чого не робити не можуть.

[Listra 0]

И еще, не смотря на зверства украинцев и ответ поляков во время войны, современная Польша ищет пути к примирению и идет вперед. Если бы Украина вместо недоговорок и переминаний с ноги на ногу просто признала вину и извинилась, мы бы перевернули эту с страницу истории и вместе шли в будущее, а не копались в прошлом, как Россия...Я купила книгу в Книжном Арсенале и все время мучалась - отсканировать или нет, наверное после выходных таки напрягу мужа. Правда и купить стоит и стоила она всего 15 грн, на сайте вообще 10 грнhttp://nash-chas.spravka.ua/products/25.htmlВот часть интервью с Павлом СмоленскиЯким був Ваш шлях до українсько-польських проблем важких 40-х років ХХ ст., що привів Вас до написання низки репортажів, звершених у минулому році книжкою Похорон для різуна, а в цьому році – нагородою Капітули «Поєднання», врученою у Львові 25 жовтня главою Української греко-католицької церкви кардиналом Любомиром Гузаром? – Почався з середини 90-х років. Мабуть, у 1996 р. в Підкові Лісній під Варшавою зустрів я історика Богдана Скарадзінського. Він, уже не знаю з якої нагоди, розповідав про проблеми польсько-української історії, сказав, що не завжди ми були жертвами, але вміли змінюватися також у катів і коротко розповів про Павлокому. Я ніколи не мав у голові агіографічного образу поляка, крім цього вразило мене питання вбивства мешканців цього села – це була «добра» тема. Крім цього, у «Виборчій» Лідія Осталовська надрукувала тоді запис розмов Євгена Місила в Бірчі. Отож, поїхав я з другом-фотографом до Павлокоми, де зустрів Діонісія Радоня, який розповів про трагедію села. Ця розмова була діалогом з внутрішньо доброю людиною і стала в основу пізнішого репортажу. А другий епізод – це запис кристальної ненависті, такої чистої, що варт було б законсервувати й примістити в Севр під Парижем, щоб кожен міг подивитися на «ідеал ненависті» людини до людини. Я зовсім не розумів, звідки ж така ненависть. Досі знав загально про те, що на цих теренах велася боротьба. Про УПА я, варшав’янин, не мав поганої думки, тому що батько колись сказав, що це була «повстанська армія», а повстанська традиція має в Польщі глибоке за змістом значення. Однак у цілому я про УПА не знав нічого. Потім заїхав до Динова, щоб дізнатися про ставлення місцевої влади до питання масових могил, що знаходяться на їх терені, а де пасуться корови, риють свині, гребуть собі кури... Я сподівався якогось зрозуміння, намагання щось з цим зробити, однак «джентльмен» з верхів цієї влади також вилив із себе чисту ненависть до українців, запевняючи водночас про свою толерантність. То було щось в роді: я толерантний, але не будуть мені ті гайдамаки лізти в капусту, крім цього, той Радонь – то п’яний ходить і цигарки там курить. А як присів до нас ще хтось з динівської верхівки, мешканець Павлокоми, і вдарив такими стереотипами й національними «комуналами», то я пережив щось наче «українсько-польську ініціацію», малий кінець світу. Як я розповів про це фотографові, то він не хотів повірити...Цикл Ваших українських репортажів увійшов у книжку Похорон для різуна. На цьому та на нагороді кінець? – Ці репортажі описують окремі епізоди, не пояснюють і не показують усього. Треба було б поїхати в інші місця й написати ще кілька текстів, тому що ця книжка – це типова, як казав Гомулка, «пушка з Пандорою». Кілька проблем надалі жде на вирішення: коли в Києві буде вулиця Тараса Чупринки? Коли українець напише таку книжку про поляків в Україні, як я про українців у Польщі? Одне можу сказати впевнено: якраз українські репортажі – це те найважливіше в усьому, що я досі написав.

[Сосиска 0]

когда есть армия, какое-то войско и так далее, то всегда рядом есть и куча криминала, посмотреть даже на майдан+ вспомнить вторую мировую... всегда есть те, кто даже под прикрытием чего-то хорошего творят преступления. Но возлагать всю эту вину на бандеровцев, а уж тем более на Бандеру (он уже, наверное, в гробу перевернулся, так его имя склоняют постоянно) я бы не стала. Тем более, что их не осудил трибунал и существует полно доказательств, что кгб занималось этим всем вплотную.Кто учил историю только в советское время, тот должен, наверное, понимать, что ложь была не только о том, что в Америке дети голодают, но и во многих других сферах. [+sign]- Да ты фашист и бандеровец!- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.[-sign]

[Listra 0]

да, эта претензия с ее позиции основывается на Кремлевской пропаганде о том, что не немцы расстеливали евреев в Киеве, а украинские полицаи, немцы как бы и рядом не стояли(

[Mrs_Berimor 0]

аа, я так понимаю, это у всех любимая песня а в Польшу репатриировать что мешает? Карта поляка и все такое..[+sign] Tempora mutantur et nos mutamur in illis Varium et mutabile semper femina[-sign]

[mama_marka 0]

Не хочуть карту, хочуть громадянство. Хоча це заборонено законодавством обох країн, наскільки мені відомо. Вона там окремо говорить про Карту поляка як ідіотизм і оману, оскільки "половина українців" вже її має.[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[rozmaita 0]

Читала комменты на польских новостных сайтах. Таки - да, неприятие банреровцев есть... [+sign]Не падай духом где попало:-)[-sign]

[Listra 0]

конечно есть, Польша вообще должна бы впереди Луганска проситься что бы их спасали от бЕндеровцев. Ведь пропаганда была пропаганда и в Польше тоже, плюс реально много поляков погибло. Просто люди другие и в Бога верят по-настоящему

[Сосиска 0]

о кремлевской пропаганде ничего не знаю, но частично это правда, был специальный отряд полицаев или как там это правильно называлось, естественно, он состоял не только из украинцев, а и из русских тоже+ этот отряд вроде был непосредственным участником и в Хатынской трагедии, и в Бабьем Яру. Однако, возлагать ответственность за эти преступления на Украину, конечно, мягко говоря, странно. Конечно, все можно всегда интерпретировать по-своему, а что-то можно и додумать, чем некоторые с удовольствием и занимаются[+sign]- Да ты фашист и бандеровец!- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.[-sign]

[Listra 0]

ну а тому, кто сам не додумывается, с удосольствием подсказывают старшие братья, кто и когда и в кого. Если внимательно посмотреть+ то чуть ли не классика советского военного фильма - украинец предатель или морда чуть не лусне.