Как Вы это пережили?

[уехала 0]

Да жить хочется, !!!!

[ya_kissa 0]

хоть и было это сто лет в обед, но до сих пор какая-то тень обиды, что ли осталась как это так? я вся такая-растакая, всем вокруг нравлюсь, а ему, видите ли, подхожу лишь в качестве друга?

[Дорогуша 0]

Тяжело переживала Было 10 лет назад, чтобы быть с этим человеком делала все возможное и невозможное. Дай бы он мне хотя бы пол шанса горы бы кажется свернула. Вспоминаю события тех времен. как самое лучшее в жизни - такого подъема больше увы у меня никогда не было... Обида таки да какая-то осталась.... Самое интересное мы до сих пор общаемся, я до сих пор "переживаю" его проблемы как свои. но назад в ту искреннюю. чистую любовь увы или к счастью дороги уже нет .... а иногда так хочется сделать что-то безрассудное. но "отыграть" то что было тогда нельзя - наверное скучаю за самой собой 10летней давности. за той детской наивностью и безрассудством

[Tatiana_Doc 0]

Тяжело переживала. Буквально на физической уровне больно было. Похудела на 6 кг (при исходных 51). Ни с кем не могла общаться с месяц. Сидела и считала дни, когда попустит. Попустило. Встретила мужа, счастлива :-)

[sajchka 0]

досі переживаю..... В мене взагалі кашмар: одружена, є дитина - і тут на роботу приходить новий співробітник...на 5 років молодший, нє красавєц....звичайний...навіть уваги на нього не звертала і він на мене також....потім ми попали в один кабінет....і почалося:спочатку симпатія, потім потяг....страшний потяг....боролися двоє з тим клятим потягом..не вийшло - переспали....працювати не могли - хотілося завжди бути разом.....потім почався мороз з його сторони: не хочу щоб про тебе погано думали...я переїзджаю...в тебе сім"я...в мене батьки проти....Одним словом - він звільнився і переїхав....я його відпустила(так сказала йому, за що він подякував: "Дякую за розуміння написав"!!!! Час від часу я йому пишу - він відписує...сухо...А я дальше на все готова - і сім"ю залишити також....До речі, під час наших відносин взнала, що він дуже багатий...ДУЖЕ....тепер мені не копмфортно..маю комплекс....Але як це все пережити? Я вирішила так: треба щоб він пожалів, що так зробив! Я зайнялася собою - тренажери, вправи, масажі (він же молодший..йому 25...), поміняла посаду - йому це дуже сподобалося..............і чомусь я думаю, що я буду з ним...через років 5-7...я чекаю...і дуже хочу бути з ним.....

[Василиса 0]

не обольщайтесь - не будете вы вместе. не пишите и не общайтесь - так будет лучше в первую очередь вам[+sign]Мама Эля и ее сыночкиВасек 05.06.04 и Ромчик 30.05.06ICQ 225-994-145[-sign]

[sajchka 0]

Як пересилити себе? Когось вчити я вмію: забудь....не говори з ним....ігноруй....але самій не виходить...вже 2 тижні не спілкуємося, а коли здзвонюємося - говоримо на нейтральні теми, жартуємо - типу все прикольно і ми супер-пупер друзі.....На даний момент в середині бориться розум і серце, а хто переможе - обовязково напишу.....

[JuliaY 0]

а до чоловіка почуття є? він не здогадується? ви ж можете і його втратити. була в подібній ситуації. ніякий коханець не вартий такого...

[sajchka 0]

немає.... ні почуттів, ні потягу....вчора перший раз за 1,5 місяці мали "контакт" - і то я уявляла собі Його!!!! Чоловік бачить, що щось не так....але я думаю, що йому і в страшному сні таке не снилося...він дуже сімейний, добрий, ніжний....але не мій....зараз я відчуваю тільки жалість....і страх....страх залишитися біля розбитого корита..в нас спільна квартира, ми не з Києва тобто розійтися немає можливості....а як жити дальше? Зараз я насроєна змиритися і жити ...

[JuliaY 0]

Ви знаєте, я була у вашій шкурі. і форуму жалілася. тепер все мені здається смішним і дурним. ну Ви впевнені, що кканець, ставши чоловіком буде таким :"він дуже сімейний, добрий, ніжний.." коли страсті ваші відійдуть на другий план? а те що він молодший то взалі... та буде він на дівчат задивлятися.. шукати знов екстріму такого як з вами.. ви уявляєте собі таке життя? ото дійсно буде життя з чужою людиною..та ще й чужою йому дитиною...

[sajchka 0]

... і таке думаю....час від часу... Але потім думаю: "Ні! Він не такий! Так не буде!".....хоча Ви праві на всі 100, але так надоїло буденне життя....можливо саме тому я про Нього і думаю....