Про одьожу від Vitalii Chepynoga

[dita 0]

вроде пресс-секретарем Батькивщины долго работал и нардеп в двух созывах

[AlfaRomeo 0]

Прикольный) Про штаны с клапаном на попе смешно)

[Шумелка_Мышь 0]

Класс , спасибо. Я о нем не слышала раньше. [+sign]Если начинать фразу с " Вот у нас, у масонов... " - все начинают слушать гораздо внимательнее... )))[-sign]

[Obolonka 0]

класс))))))))))()

[Obolonka 0]

про кенгуру волшебно)))()

[Сосиска 0]

тоже подписалась недавно, мне как раз про Индию понравилось, я еще как раз сегодня три часа слушала подобные истории от приятеля-индуса, так что легло чудно))) [+sign]- Да ты фашист и бандеровец!- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.[-sign]

[Alenyonok 0]

Неописуемая, а о чём был его последний пост? про фэйковое покушение на Наливайченка? а то я поздно вчера зашла на ФБ, а его уже и нет ((( Так жаль.Мне было интересно его читать, и он обнадёживал )

[ohotnitsa 0]

А нынче при УДАРе состоит)

[negra 0]

А кому интересен понос этого автора?:) Ну осилила я эту ненависть ко всем, кто одевается не в сильпо его мАгазина, что дальше? .[+sign]Люди имеют право заниматься любыми сексуальными практиками, которые им нравятся. Впрочем, они должны избегать секса с козлами.В эпоху голубиной почты спам приходилось еще и отстирывать.[-sign]

[Новая_уже 0]

а зачем осиливать, если не интересно? :)()

[Goth 0]

Ну да, такой современный Веничка Ерофеев. Читала еще у него вчера про Индию - дошла до Тараса Шевченко и ржала вголос:) [+sign]ex-Goth[-sign]

[ichbinnew_one 0]

обожаю его)) ,,

[Myshka 1]

мне как филологу нравится стиль его изложения. Хотя суржик в принципе терпеть не могу, но вот такой стебный - на ура идет! Я предупреждала, что не всем придется по вкусу))[+sign]Ничто не помогает по хозяйству так, как отключенный интернет.oksanamyshka(собака)gmail.com[-sign]

[Tein 0]

Мне интересен. Ненависти какой-то особой не заметила, он как бы и сам может одеваться и так и этак. с другой стороны- я вот Донцову не догоняю.... на вкус и цвет все фломастеры разные.[+sign]Времена не выбирают.Не говорил ему за строй. Ведь сам я - не в строю.Да строй - не строй. Ты только строй. А не умеешь строить - пой.А не поешь - тогда не плюй.Я - не герой. Ты - не слепой.Возьми страну свою.[-sign]

[marina_kr 0]

давненько на него в ФБ подписалась, одьожу вчера читала, ржала )))[+sign]В детстве мне казалось, что 30 — это уже глубокая старость… Оказалось — показалось ))[-sign]

[dita 0]

фишка в том, что владеет словом и имеет качества, абсолютно необходимые писателю это не скрыть никаким суржиком

[Бекки Шарп 0]

Ну, наверное, людям, чье чувство юмора отличается от Вашего, это нормально, мы все разные. У меня есть знакомая, которая ни разу не улыбнулась при просмотре ролика Добкин-Кернес "у тебя лицо скучное", но три раза посмотрела в кинотеатре российскую комедию, которую я бы и за деньги не смотрела бы ). [+sign]Мир — это зеркало, и он возвращает каждому его собственное отражение. Уильям Теккерей[-sign]

[Неописуемая 0]

Если честно - не помню)

[Неописуемая 0]

Вы жжоте...)

[Неописуемая 0]

И еще...ГДЕ Вы ЭТО прочитали?))))))

[liryka 0]

Прелестная риторика "кому нравится, тот идиот!" Далее, я так понимаю, ожидается спор в стиле "сам дурак".

[Полином 0]

+ про Индию від Vitalii Chepynoga; не дуже весело, але правдиво (з точки зору звичайної людини)Індія...Шоб трохи похудать, а также ізучіть главні мірові культури, я поїхав в Індію. На йогу... Індія, вона така, сука, загадочна... Я правда тоді временно не бухав, то мої емоції були слєгка притупльоні... В связі с етім перепрошую заранєє, якшо буде не смішно...Індія наравицяя далєко не всім. Я знаю діпутата, який в познаватєльних целях прилетів у Індію, вийшов з аеропорту, зайшов назад і полетів додому. Емоції від страни у нього лаконічні й конкретні: та ну його нахуй... Ну, лічно мені сподобалося... Індія дуже безалаберна, ярка, брудна, страшна і прекрасна. Кажуть тіки дві страни в мірє остались такі, як і були ізначально – Індія й Китай. По Індії – це сто пудов правда...Перші сильні впечатлєнія вас ждуть уже на виході з аеропорта. Представляєте, ви виходите надвір шоб покурить після долгого і утомітєльного перельота, як на вас тут же кидаються гігантські саблєзубі блохи мєлового періода... І треба секунд десять, шоб сообразить, шо то не блохи, а люди... А десять секунд в даних обстоятєльствах це дуже багато, майже вєчность... Деякі турісти шоб не мучиться, тут же тіряють сознаніє... Помните загадку “без рук без ног – на бабу скок”... То вона про індійських бомжів. Але ж вони стрибають не тіки на якусь абстрактну бабу, а і нєпосрєственно на вас... Вони не мають рук, не мають ніг, не мають очей, не мають одежі і не мають ліц... Потом вони правда все це откудась достають, ну ви то цього не знаєте... І готові отдать їм весь свій прожиточний мінімум за останні тридцять лєт, тіки шоб цього не видіть...В саму екзотіку з першого раза їхать не стоє. Нужна сильна адаптація. Треба попробувать з якогось банального Таджмахала, або хотяби з Делі. Увіряю, вам хватить і етого... На перший раз...А то бува сидить людина в собственному тєремі на Київській дамбі і вкуша бутерброд з чорною ікрою, запиваючи її водкою “Рєйка” (таку водку кстаті, пив Янукович, у нас вона на продається) і дума: надоєлі мені всі ці Мальдіви з Сейшелами, змотаюсь ка я в вєчний город Варанасі для самообразованія... Кіплінга, бля, начитався, падла... Або Зіту й Гіту згадав може в ностальгії...Вона, ця людина даже не підозріва, шо по Варанасі серед білого дня ходять собаки і їдять людей. Правда, не живих, а мертвих. Людей там в Індії треба спалить, шоб їм після смерті було хорошо і приятно. Бо вони ж там перерождаються бесчислєнне колічество раз... При чому якшо спалить родствєнніка в собственному городі, то це не престіжно і не красіво. Треба везти його в Варанасі і тоді він точно попаде прямо в об’ятія Крішни... Місце таке, святе... Ну вони жлобляться на дрова. Дрова дорогі й малодоступні. Тому трупи іногда не догорають до кінця... А собаки ждуть і чекають, поки вони не догорять до кінця... Собаки там великі спеціалісти по барбекю... Жарений чєловєк це дуже вкусно, думають вони навєрно... Корейські собаки їм сильно завидують... В обшим, зустріть в Варанасі милого песика який несе якісь недогорівші чєловєчеські яйця – це вполнє буднічне явлєніє ... У вас гораздо менше шансів його не зустріть, чим зустріть... Прицьому собаки там дуже добрі, ласкаві й комунікабельні, вони люблять і живих людей тоже... То можуть запросто викинуть ті недожарені яйця (в них таких ше повно) і гнаться за вами шоб облізать вам ліцо. І таки нажене... Не сумнівайтесьЛюди там ганяють собак од трупів як ми в Україні курей з городу... Тіпа, ану киш, трясця вашій матері... Іч які які суки, вкрали батькову ногу недожарену......Конєшно, там дуже красіві рассвєти і можна даже поїхать на лотці, шоб любуваться восходящим сонцем і вєлічієм міра. Ну опять же таки, од цього дєла постоянно отвлікають пропливающі рядом і обгризені собаками трупи... Там ти розумієш, шо человек, ніхрена не висшеє созданіє бож’є, а просто куча недогорівшого і вонючого мусора... Селяві, так сказать...В общим замість Варанасі, я б посовітував краще їхать в Каджурахо. Там найбільші в світі храми Камасутри. На церквах в мільйонному повторєнії ізображені схеми, ізвінітє, про то, як правильно і самозабвєнно іпаться... Ну тоже, таке - на любітєля...Ну я поїхав непосрєдственно в саму інтірєсну Індію, куди рєдко ступа нога туріста – в город Пурі на Бенгальському заліві, в священний центр індуїзма, тіпа нашої Лаври...Дорога з аеропорту Бхубанешвара до Пурі була довга, але інтірєсна. При дорозі в траві сиділи невеликі діти і мучили живу кобру размєром з садовий шланг. Кобра була замучена і уставша. Видно їй смертельно хотілось спать. Вона угрожающе (як їй казалось) одкривала пасть, але получався тіки скучний зєвок... Під час цього діти з сміхом питались засунуть їй в рота мертву крису... Кобра плювалася і нєрвнічала...Якийсь крестянин орав поле. Він чогось був абсолютно голий. А коняка одіта в якісь попони... Переворот сознанія і мозга. Все наоборот... А може то він просто хотів возбудить коня пишним білим тєлом (це метафора, бо тіло було худе ізмождьонне і чорне як у єнакієвського шахтьора), ну коняка не возбуждалась і орала город спустя рукава...На обочині ріс красівий і неотразімий лотос. Ріс він в вонючій калюжі серед якогось гавна і кучі пласмасових бутилок... Ну на самом дєлє був дуже красівий... З другого боку вулиці під щитом з рекламою “Кока-коли” лежав мертвий чоловік. Судя по колічеству мух лежав він там давно... Коло нього стояв маленький голий хлопчик і од тоски тикав в труп палицеюКоли їдеш по Україні по якійсь трасі, то наші села чередуються з простором. В Індії такого нема. Там село сплошне по всій дорозі... Впродовж 200 кілометрів підряд...Далі текла річка на якій баби прали якесь рядно і били його об камні. За ними з інтірєсом наблюдав крупний ну худий крокоділ... А може то було якесь бревно, хто його зна... Я думаю, саме такою бачив Україну Тарас Шевченко.На всьом протяженії траси в откосах лежали перекинуті грузові машини, які везли якийсь хмиз чи бамбук, ну не довезли... Бо правила дорожнього двіженія в Індії отсутствують як явлєніє... Машини були іржаві, а бамбук гнилий. Коло перекинутих машин стояли чорні грусні корови размєром з собаку і питались їсти остатки машини. Видно вони були вкусніші ніж гнилий бамбук...Часа через чотири я добрався до Пурі і до свого готелю. “Готель” – це тоже метафора. Служащий завів мене в якусь конуру і сказав: располагайтесь... Свєту в номері не було. На питання, чого нема свєту, він позіхнув і сказав: бо день... нахрена тобі свєт дньом? Шо було в принципі логічно... Ну, десь так само зо мною общалися і в Криму... На вопрос, чи є тут гаряча вода, він откровєнно засміявся мені в ліцо... На балконі в мене жили два чєловєка з одбойними молотками, вони сильно любили свою роботу з 6-ти утра до 12-ти ночі... Ну не прямо на балконі, конєшно, а непосрєдственно під ним... Шо було в принципі всьо-равно... Туалєт був нормальний. Правда не работав. Мені об’яснили, шо після іспользованія треба звать чєловєка з вєдром. Він прийде й змиє... Чєловєк з вєдром був дуже прошений і наглий... За кожен смив він вимагав дєнєг... Я йшов на компроміс.Ше в туалєті я замітив розкидані по всьому полу величезні і вкусні фініки. Це мене удівіло, бо я привик шо обично фініки лежать у вазі на столі... Потом я замітив шо фініки слєгка движуться в пространстві паралельно полу... Также оказалось, шо у фініків були лапи... То були таракани. Обичні індійські таракани... Ну вони не кусалися і даже не шуміли по ночам... Я їх не займав, а вони не займали мене. В конце концов це була їх територія і їх жилплощадь...