Так що ж сталося в Югославії

[Агриппина 0]

Так що ж сталося в Югославії яку так часто наводять у приклад росіяни? А ось що:http://www.strilets.org/analitika/statti/khorvatska-vijna-yak-istorichnij-priklad-dlya-ukrajini23 роки тому Хорватія пережила події дуже схожі на сьогоднішні в Україні. У цієї невеликої країни з самого початку сербської військової агресії були всі шанси стати жертвою. Та хорвати, які боролися за незалежність, не лише не здалися, а за лічені місяці розбудували армію і вказали «старшому брату» на його місце. Для більшості українців Хорватія – це курорт з прекрасними пляжами на Адріатичному морі. І всі давно забули, що ще два десятиліття тому цей оазис був втягнутий у війну. Війну, в якій хорвати стояли на смерть за свою незалежність. Війну, з якої ми можемо винести повчальні уроки. Незважаючи на різне географічне положення, рівень життя і навіть розміри країн та кількість населення, між Хорватією та Україною є багато спільного. В першу чергу – схожа історія. Це історія «молодшого брата», який має сусідом країну, що живе імперськими амбіціями. Адже серби марили (зрештою, і продовжують це робити) «Великою Сербією» не менше, ніж росіяни своїм «Русскім міром». Загалом хорвати у складі Югославії терпіли такі самі утиски від сербів, як і українці від росіян. Спільна біда – шовінізм «старших братів», утиски та знищення національної ідентичності. Те саме відбувалося і з приходом до влади комуністів. Тільки на початку 90-х років минулого століття наші долі пішли різними шляхами. Вихід з СРСР для України пройшов безболісно у військовому плані, цьому посприяла спадщина у вигляді 500-тисячної армії. А от у Хорватії, з першими кроками до незалежності у 1990 році, розпочалися серйозні проблеми. З одного боку Сербська республіка намагалася зберегти свою гегемонію в Югославії, і усіляко не відпускала Хорватію. З іншого боку, у самій Хорватії сильних обертів набрав сепаратистський рух місцевих сербів. Їх кількість була порівняно незначною, але «п’ята колона» при підтримці «старшого брата» змогла розпалити майже громадянську війну. Паралелі надто очевидні, щоб їх ігнорувати. 23 роки різниці в історії наших країн, але яка схожість. Сербські сепаратисти намагалися відділити Далмацію – південний схід Хорватії. Їм навіть вдалося проголосити там Сербську Автономну Область Країна. Лише кілька днів тому в Донецьку сепаратисти почали робити щось подібне – проголосивши Донецьку республіку при підтримці Росії. Країна була розділена, та хорвати все ж змогли 25 червня 1991 року проголосити свою незалежність. У відповідь Слободан Мілошевич оголосив «братньому народу» війну. Оскільки вся армія була під його контролем, «освободітєльний поход» сербів був спрямований переважно проти цивільних. Битва за майбутнє Після проголошення незалежності Хорватія фактично залишилася беззбройною. Югославська народна армія (ЮНА) була повністю підконтрольна Слободану Мілошевичу. І він цілком закономірно вважав, що з легкістю може розгромити повстанців. 25 серпня 1991 року численна та добре озброєна сербська армія атакувала прикордонне хорватське місто Вуковар. Розпочалася одна з найбільших і триваліших битв, яка по суті переломила хід сербо-хорватської війни. Серби зовсім не очікували зустріти у Вуковарі якийсь сильний спротив, тим більше, що в місті була військова частина ЮНА. Хорвати виставили проти армії двохтисячний гарнізон. Він був сформований переважно з поліцейських загонів та народного ополчення. Гарнізон фактично не мав військового досвіду та важкого озброєння. Але він тримався. Слід відзначити, що хорвати на початку війни стикнулися з такою ж проблемою, як і ми зараз. Серби широко залучали «мирних мешканців» – екзальтованих бабусь, гопників та інших – для блокування хорватських загонів, які взивали до «слов’янської єдності» і так само звинувачували США та Захід в розпалюванні ворожнечі між «братніми народами». Часто такі бабусі запрошували хорватських ополченців на подвір’я – «попити водички» – де їх вже чекала засідка військових «братнього сербського народу». Так само, як і українці зараз, хорвати несли втрати від дій цього «мирного населення», доки не виробили своєї тактики: при загрозі вони стали робити попереджувальний сигнальний постріл. І якщо протягом найближчої хвилини в даній зоні все ще залишалися люди – вони визнавалися представниками воюючої сторони. Цей метод був анонсований хорватським командуванням, щоб уникнути зайвих жертв та звинувачень у вбивстві мирного населення. І дійсно: хорватський генерал Анте Готовина, якого Гаазький трибунал спочатку звинуватив у злочинах проти сербів під час війни, потім був повністю виправданий. Чого не можна сказати про Слободана Мілошевича або Ратко Младича, які представляли на трибуналі сербську сторону . Але повернемося до Вуковару. Протягом трьох місяців місто було в облозі ворога, який переважав за чисельністю. Сербська армія, що оточила Вуковар, нараховувала у різні періоди від 30 до 80 тисяч солдат, які мали на озброєнні 1500 танків, близько тисячі одиниць артилерії та багато іншої військової техніки. Кількість солдатів і зброя виявилися не вирішальними факторами у цій битві. Вирішальним фактором виявився дух хорватів. Невеликі хорватські загони у постійних вуличних сутичках завдавали агресорам відчутних втрат. Важка техніка на вулицях міста була малоефективною. Армія не могла рухатися далі у глиб країни. Сербам постійно доводилося перекидати війська до нескореного Вуковару. Роль такого відчайдушного супротиву важко переоцінити. Ополченцям вдалося втягнути агресора у виснажливі бої, завдяки чому серби втратили можливість «хорватського бліц-кригу», натомість понесли величезні втрати. Що ж стосується Хорватії, то затримка ворога на три місяці дала змогу розбудувати фактично з нуля свою армію. Сербська агресія та героїчний захист Вуковару викликали небачене єднання нації та хвилю загальної мобілізації населення. На захист незалежності батьківщини ставали всі. До речі у битві за Вуковар приймали участь і українці які тоді компактно проживали серед місцевого населення. І сьогодні на кладовищі відновленого Вуковара є також могили наших земляків, які загинули в героїчній обороні міста. Бій за місто тривав 87 днів. Зрештою сербам вдалося взяти Вуковар, але це сталося лише після майже повного знищення міста. І незважаючи на те, що повернути Вуковар хорвати не могли аж до 1998 року, для сербів це була піррова перемога. Ця битва знекровила армію агресора, що відобразилося на подальшому розвитку подій. Після Вуковару до 1995 року було ще багато битв між хорватами та сербами. Та перші вже не були беззахисними жертвами. Завдяки створеній армії та народному ополченню хорватам вдалося зупинити наступ сербів майже по всім фронтам. А з плином часу і результативно атакувати, відвойовуючи свої землі. Врешті хорватам вдалося вибити ворога зі своєї території. До вирішення конфлікту підключилося і міжнародна спільнота – але після того, як самі хорвати продемонстрували серйозність власних намірів захищати незалежність своєї батьківщини.

[____________ 0]

Спасибо, интересно. [+sign]Общительная, симпатичная девушка без комплексов продаст вагон цемента.Никогда не встречайтесь с мужчиной, у которого в кошельке есть кармашек для мелочи. (Коко Шанель)[-sign]

[mama_marka 0]

Ну, паралелі безумовно є, стаття їх трохи перебільшує[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[PureGold 0]

В статті якось дуже сором*язливо опускається ціна, яку заплатили самі хорвати бій під Вуковаром знекровив армію сербів - а що цей бій зробив із хорватами, військовими і мирними жителями? Місто зруйноване, війна триває, люди гинуть тисячами. Так, зараз, за 20 років можна робити якісь висновки. А як щодо тих, хто жив у цьому, гинув, для кого це все стало пеклом, хто назавжди втратив близьких? А хто вижив - скалічив своє життя... А таких десятки тисяч.Просто наразі, мені здається, трохи не той час, щоб вважати державу вищою за людей, варто дивитися і з точки зору гуманізму.. [+sign]The Earth is full - go home![-sign]

[Агриппина 0]

чим завершилося, пише ось: http://uk.wikipedia.org/wiki/Операція_«Буря»

[Агриппина 0]

паралель у тому, що маленька країна відбилася від великої хижої імперії. то, може, й ми відіб"ємося. ну і у всякому разі, коли росіяни будуть розказувати, яке поганеНАТО в Югославії бомбило людей, то хоч будемо знати, в чому причина конфлікту була (бо я, наприклад, знала невпевнено).

[mama_marka 0]

Вже не було імперії в той момент, був парад суверенітетів. І війна в тих югославських республіках, в яких була суттєва частка сербів. Армія не була сербською - вона була югославською, хорвати її покинули разом зі зброєю і т.д.Хорвати і серби і раніше знищували одні одних (під час 2 світової, наприклад) і мали відповідну історичну пам"ять. Ну і хід конфлікту не надихає на повторення, зважаючи на кількість жертв і взаємні етнічні чистки.[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[Феррум 0]

то есть наклониться в коленно локтевую перед хуйлом и охуевшим братским народом? щазззз!! [+sign]www.innalive.io.ua[-sign]

[Anna_76 0]

я дико извиняюсь, но Хорватия - это лишь часть Югославии. Была большая страна, которая в результате таких же событий которые происходят у нас распалась на маленькие государства+ я общалась с людьми из разных стран бывшей Югославии, никто этому распаду не рад, но ничего тогда от людей не зависело, впрочем - так же, как и у нас сейчас. Не многие страны бывшей Югославии выжили как Хорватия - благодаря курортам. Во всех остальных странах, численность которых насчитывает 2 миллиона (например) - поверьте - грусть печальная. Я там была, все видела своими глазами. У них там сейчас уровень развития такой, как у нас было в 90х.

[Galshka 0]

Боже ,Україну бережи від затяжної братовбивчої війни. Так хочеться вірити, що після 25 травня все закінчиться.

[Агриппина 0]

я-то верю. а вот на Донбассе под эгидой Ахметова уже голосуют. другая параллель, так сказать.

[PureGold 0]

Нда...как же я люблю эти выводы из воздуха. А не наклоняться, но и не романтизировать вот это "мы за ценой не постоим" никак нельзя? ну вот как-то не забывать, что у всего есть цена, и когда ею являются человеческие жизни - это самое страшное. И каждый раз взвешивать, стоит ли ее платить, и можно ли уменьшить. Цена, которую заплатила Хорватия - огромная, не дай Бог такого Украине.Чтобы не было вот этого "ура": о, в той войне и украинские воины полегли, молодцы какие.Это трагедия, и не нужно ее представлять чем-то другим.[+sign]The Earth is full - go home![-sign]

[Феррум 0]

к сожалению, из войны, в которую нас втянули, без жертв выйти уже невозможно и если вы считаете, что лучше стать парашей лишь бы не было войны, жить в стране, которая ложит на своих жителей, но лишь бы не было войны, жить в стране, где учиться в нормальных вузах в Европе, смогут только дети политиковв стране где народ это быдломасса, то у вас есть такой шанс прям сейчас - на машине до границы всего три часа от Киева.[+sign]www.innalive.io.ua[-sign]

[PureGold 0]

??? Вы, простите, читать умеете? Или только себя слышите? [+sign]The Earth is full - go home![-sign]

[Zёбра 0]

Я не готова пожертвовать свою жизнь ради высоких целей этой войны, а вы? ()

[Zёбра 0]

+1 ()

[Anna_76 0]

+100. но патриотов и идейных людей таки хватает. а таких как я называют людьми без гражданской позиции. ну - у каждого своя позиция.

[mama_marka 0]

республіка Югославії, а не просто "часть" () .[+sign]"Those Who Sacrifice Liberty For Security Deserve Neither."[-sign]

[Феррум 0]

как пишет Анна ниже, я считаю себя человеком с активной гражданской позицией+ а вы готовы отречься от родной страны и прогнуться под брацццким народом?[+sign]www.innalive.io.ua[-sign]

[Zёбра 0]

Феррум, ответьте на мой вопрос, пожалуйста ()

[Anna_76 0]

а от нас что-то зависит? в принципе -у каждого есть выбор, остаться или уехать. + Но покуда у меня есть хорошая работа (во вражеской американской компании) здесь, я никуда не побегу во имя родной страны. Ибо содержать меня некому.

[Zёбра 0]

ИМХО, призывать на передовую имеют право только те, кто сам на передовой А разбрасываться чужими жизнями, сидя в мягком кресле с чашечкой кофе в руке, много мужества не надо.

[Феррум 0]

вы первый день на форуме? вчера вручили регистрацию? когда на майдане была настоящая горячая точка- я была там. вопросы есть?[+sign]www.innalive.io.ua[-sign]

[Zёбра 0]

Я на форуме восьмой год Респект вам за смелость, если вы были на Майдане 18-20 февраля.Тем не менее, вопрос, готовы ли вы воевать с сепаратистами в восточных областях, остается открытым. Среди моих знакомых, даже тех, кто был в самой гуще событий в феврале, желающих не нашлось пока

[Феррум 0]

среди моих нашлись, и не один, и уехали туда [+sign]www.innalive.io.ua[-sign]