Лариса Петрівна Косач-Квітка

[Лянка 0]

Лариса Петрівна Косач-Квітка Леся Українка, так. Сьогодні день її Народження. Згадаймо. Пропоную ділитися своїми улюбленими віршами та іншими цікавинками. Гугл, до речі, гарний дудл(так?) запровадив. [+sign]Помни — ничто не длится вечно, но это еще не значит, что оно того не стоит(с)[-sign]

[Хризантема 0]

Мой любимый "Вишеньки"" Поблискують черешенькиВ листі зелененькім,Черешеньки ваблять очіДіточкам маленьким.Дівчаточко й хлоп’яточкоПід деревцем скачуть,Простягають рученятаТа мало не плачуть:Раді б вишню з’їсти,Та високо лізти,Ой раді б зірвати,Та годі дістати!«Ой вишеньки-черешеньки,Червонії, спілі,Чого ж бо ви так високоВиросли на гіллі!»«Ой того ми так високоВиросли на гіллі, –Якби зросли низесенько,Чи то ж би доспіли?»

[helenaprekrasnaya 0]

а ще - день народження Леся Курбаса

[Мамочка 0]

І у мене Теж скопіювала, щоб поділитися, а Ви вже попередили.Я часто цитую: "Щоб не плакать, я сміялась."

[Мони_Кабелуччи 0]

Я люблю "Лісову пісню": "Ні! Я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає".

[Рианна 0]

Уста говорять: «він навіки згинув!» А серце каже: «ні, він не покинув!»Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,Тут в глибині і б’ється враз зі мною:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»Так завжди, чи в піснях забути хочу муку,Чи хто мені стискає дружньо руку,Чи любая розмова з ким ведеться,Чи поцілунок на устах озветься,Струна бринить лагідною луною:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»Чи я спущусь в безодні мрій таємні,Де постаті леліють ясні й темні,Незнані й знані, і наводять чари,І душу опановують примари,А голос твій бринить, співа з журбою:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»Чи сон мені склепить помалу вії,Покриє очі втомлені від мрії,Та крізь важкі, ворожії сновиддяЯ чую голос любого привиддя,Бринить тужливо з дивною журбою:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»І кожний раз, як стане він бриніти,Тремтять в моєму серці тії квіти,Що ти не міг їх за життя зірвати,Що ти не хтів їх у труну сховати,Тремтять і промовляють враз зо мною:«Тебе нема, але я все з тобою!»И, конечно же:Contra spem spero!Гетьте, думи, ви, хмари осінні!То ж тепера весна золота!Чи то так у жалю, в голосінніПроминуть молодії літа?Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Жити хочу! Геть думи сумні!Я на вбогім сумнім перелозіБуду сіять барвисті квітки,Буду сіять квітки на морозі,Буду лить на них сльози гіркі.І від сліз тих гарячих розтанеТа кора льодовая, міцна,Може, квіти зійдуть – і настанеЩе й для мене весела весна.Я на гору круту крем’януюБуду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать.В довгу, темную нічку невиднуНе стулю ні на хвильку очей,Все шукатиму зірку провідну,Ясну владарку темних ночей.Так! я буду крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Буду жити! Геть думи сумні!

[Sana_green 0]

И я люблю "Лісову пісню"

[Pauline_Viardot 0]

Лiсова пiсня - шедевр, люблю()

[ego_met 0]

... ...

[ego_met 0]

улюблений - Світлий сонет Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід.Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу.Вона в житті зіткнулась з неприємістю: хлопчина їй не відповів взаємністю. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподільчиву.Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

[Колючая_Карамелька 0]

его Лина Костенко написала, а не Леся Украинка [+sign]Нехай підождуть невідкладні справи, Я надивлюсь на сонце і на трави,Наговорюся з добрими людьми, Не час минає, а минаєм ми.Ліна Костенко[-sign]

[ego_met 0]

ой! извините, туплю с самого утра, скопировала с соседней вкладки

[ego_met 0]

До мого фортеп*яно ЕлегіяМій давній друже! мушу я з тобоюРозстатися надовго… Жаль мені!З тобою звикла я ділитися журбою,Вповідувать думки веселі і сумні.То ж при тобі, мій друже давній, вірний,Пройшло життя дитячеє моє.Як сяду при тобі я в час вечірній,Багато спогадів тоді встає!Картина повстає: зібравсь гурточок,Провадить речі, і співа, й гука,На клавішах твоїх швидкий, гучний таночокЧиясь весела виграва рука.Та хто се плаче там, в другій хатині?Чиє ридання стримане, тяжке?..Несила тугу крить такій малій дитині,Здавило серце почуття гірке.Чого я плакала тоді, чого ридала?Тоді ж кругом так весело було…Ох, певне, лихо серцем почувала,Що на мене, мов хмара грізна, йшло!Коли я смуток свій на струни клала,З’являлась ціла зграя красних мрій,Веселкою моя надія грала,Далеко линув думок легкий рій.Розстаємось надовго ми з тобою!Зостанешся ти в самоті німій,А я не матиму де дітися з журбою…Прощай же, давній, любий друже мій!

[Zhara 0]

Вчора з малим готувались до заліку. Леся Українка в 4 роки навчилась читати, в 9 років - перший вірш.. () [+sign]«многоточие – это ушедшие на цыпочках слова …»[-sign]

[Tusja 0]

Ось мій улюблений вірш Лесі Українки: СпівецьЛеся УкраїнкаПишно займались багрянії зоріКолись навесні,Любо лилися в пташиному хоріПісні голосні;Грала промінням, ясним самоцвітомПорання роса,І усміхалась весняним привітомНатури краса.Гордо палала троянда розкішна,Найкраща з квіток, –Барвою й пахом вродливиця пишнаКрасила садок.А соловейко троянді вродливійТак любо співав,Голосом дивним співець чарівливийСадки розвивав;Слав до вечірньої зорі прощання,Що гасла вгорі,Ще ж голосніше співав на вітанняПоранній зорі…Вже пролетів, немов пташка зальотна,Весняний той час, –Осінь холодная, осінь вільготнаПанує у нас.Тихо спускається нічка осіння, –Година сумна;Місяць холоднеє кида проміння;Здалека лунаПугача віщого крик – гук єдиний.Діброва німа.Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?Ох, де ж він? Нема!В вирій полинув, де вічная весна,Натхненний співець.Вічно красує там рожа чудесна,Там теплий вітрець;Глухо і смутно кругом на просторі,Мій гаю сумний!Кинув співець тебе в тузі та в горі,Тебе й край рідний.Тиша така тепер всюди панує.Лиш в листі сухімВітер зітха, мов дріада сумує,Із жалем глухим.Чом я не маю огнистого слова,Палкого, чому?Може б, та щира, гарячая моваЗломила зиму!І розлягалась би завжди по гаюЯсна-голоснаПісня, й розквітла б у рідному краюНовая весна.Та хоч би й крила мені солов’їні,І воля своя, –Я б не лишила тебе в самотині,Країно моя![1889]

[abdulla 1]

+1.Я его тоже люблю.

[vey 0]

Мамо, iде вже зима.... нравится такой нежный и задумчивый слог. Почти весь помню еще со школы. Надо бы с детьми учить стихи украинских поетов, потому что я в другой стране сейчас и в школе этого не будет, увы

[versia 0]

Я знала те, що будуть сльози, мука. Багато праці - марної, дрібної, невдячної і часто, дуже часто даремне вжитої... .......Хоч би вже не сутінь,а тьма сувора залягла кругом,я ще не здамся, буду прислухатись,чи не заглух в душі мій давній грім,тривожно думкою загляну в саме серце,чи в ньому ще спалахують часамиколишні блискавиці, – а як ні,якщо мене зима пройме до серця,мою весну таємну переможе,мої дивниці-квіти поморозить,то я скажу: ні, я сього не ждала!Умри, душе, розбийсь, холодне серце,так жить не варт!

[versia 0]

це шедевр на всі віки...

[Shell-well 0]

Я очень люблю Лесю Украинку со школы+ Вспомнилось, как идем мы с сыном на ЗНО по укр мове. Он спокойный такой с виду, а меня прям типает от переживаний. И я ему без умолку тарахчу , что и как ему делать. И говорю, что цитаты из Леси Украинки можно применять в любом сочинении ( там было, помню, требование - определенное количество цитат должно было быть). Малой Лесю знал, а я ему давай цитаты напоминать.. Говорю: "Ні, я жива , я буду вічно жити. Я в сердці маю те, що не вмирає" .. тули, мол, по тексту.. Выходит сын после окончания ЗНО с черновиком.. Я ж давай проверять на ходу... Один из вопросов , чьи слова "Ні, я жива...." и 4 варианта ответов. Мой мальчик выбрал Лину Костенко.. Ну, и что скажешь? Вот такая история...

[versia 0]

дякую, дуже цікаво, буду читати ввечері... так само - відчуваю якусь частину Лесі в собі...

[Аделин ла Франшиз 1]

... ...

[Аделин ла Франшиз 1]

Мелодії Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії.[+sign]Решила убрать в шкафу: вывалила все, перемерила, накрасилась, натанцевалась... Все. Устала![-sign]

[Бекки Шарп 0]

Дякую, дівчата ) [+sign]Мир — это зеркало, и он возвращает каждому его собственное отражение. Уильям Теккерей[-sign]

[кротиха 0]

я абсолютно не знакома с творчеством Л. Украинки, но моё чуть не единственное жизненное потрясение было, + когда я узнала, что сын Антон ежедневно в течении года в реанимации про себя читал её стихотворение " як дитиною бувало..... щоб не плакать, я смиялась..."...[+sign]"Тихо ползи, улитка, по склону Фудзиямы, вверх, до самой вершины " Басёползу.( пачка памперсов от вас - и семья ребёнка -инвалида счастлива. Хотите помочь? Я скажу кому)[-sign]