Як на ваому досвіді чи кохання (справжня любов, не закоханість)

[Sofisyanya 0]

Як на ваому досвіді чи кохання (справжня любов, не закоханість) - це завжди робота? Робота над собою. Чи існує кохання просто так собі? Щоб любити людину не мінятись і нікого не змінювати...Щоб абсолютно підходили один одному. Чи любов - це боротьба протилежностей?Мені вже вкотре сниться, що якийсь чоловік (кожного разу різний і не хтось із знайомих) мене любить, вибирає мене, я відповідаю йому взаємістю і ми живемо без проблем. Він має такий самий світогляд як і я, робить все так, як робила би я, випереджає мої бажання тощо. От я і подумала - чи таке буває тільки увісні, чи буває наяву? Я не жаліюся - у мене все гаразд, хоча буває по різному. Бувають і конфлікти, а за ними зростання, бувають і затишні хвилинки. Тільки все так бурно, що не зрозуміло - це тільки у нас так виходить. Мені чомусь здавалось раніше, що любов - це повна злагода в усьому, а у нас боротьба і постійна робота над собою (не без результатів правда :-)Чекаю Ваших відповідей

[Sunstroke 0]

Мне кажется, что такая любовь может быть только в сказках. [+sign]Sunstroke и маленькая Эвушка (20.07.03)[-sign]

[rocsolana 0]

Такое бывает, но недолго потом люди просто друг другу надоедают - им хочеться бури, после долгого штиля :-)

[larsever 0]

Світогляд - це глобально Звичайно, що такі кардинальні переконання у пари повинні співпадати. Але ще існують дрібниці, які мають дуже велике значення. Ось тут пара не обов"язково може співпадати у поглядах, і тут треба вже мінятися, підстроюватися одне під одного, працювати над собою. Головне, щоб бажання працювати та змінюватись було обопільне, а не гра в одні ворота[+sign]Лариса + Марта 05.12.2000[-sign]

[Ami 0]

Если вместе жить - это всегда работа...Безоблачное счастье может быть только на заре отношений, хотя у меня есть исключительная история любви, где сказка длилась годы Эта история моего прадеда. У него была горячо любимая невеста, связь с которой он потерял во время гражданской войны и потом поиски не дали результатов. Потом он дважды был женат, дети. И уже будучи почти на склоне лет, как-то в Москве на вокзале встретил ту самую невесту. Это просто загадка, чудо, как можно было по истечении около 30 лет вот так встретиться и друг друга узнать. Но факт в том, что они ушли из своих семей и поженились. Все, кто общались с ними, говорят, что жили они (около 20 лет), как каждый день - последний, очень нежно, очень бережно друг к другу относились и вообще, какие-то просветленные были, что ли. Наверное надо хоть раз вот так потерять, чтоб потом оценить. Там не было никаких ссор, дисгармонии,напряжений, обид, какие-то несоответствия шутливо и играючи разрешались.Хотя, заметьте, люди уже пожилые со своими укоренившимися привычками и таракашками... В остальных случаях гармония в семье - это, конечно, любовь и труд.. Но чем больше любовь, тем меньше труда, как мне кажется, ведь в любимом человеке недостатки скорее умиляют, нежели раздражают :-)[+sign]Ami и мелкое чудо Юльчик[-sign]

[Sofisyanya 0]

Дякую за чудову історію :-) Про любов. Її не може бути більше/ менше, як на мене. Хоча погоджуюсь вона дійсно дуже допомагає пережити недоліки коханої людини. В своєму топіку я говорила про роботу над собою. Тобто над тим як сприймати ці недоліки, корегувати своє таракани в голові для того щоб і самій краще почуватись і стосунки були як "на зорі молодості". От зараз я замислилась над тим, а чи дійсно це потрібно?Якось трошки втомилась уже від цих роздумів - як краще, де змінити? Чи це є самодостаня любов, самодостатні почуття якщо їх постійно потрібно підживлювати, переправляти своє бачення? І сама собі відповіла - мабуть інакше в родині не можна. Одружені всього 3 роки (восени буде), а вже якось потроху приходить розуміння того що любов і любов в сім`ї це щось як крига і сніг - схоже, але різне.

[Ami 0]

Любовь супругов по истечению лет становится больше родством + и это чувство самодостаточное, на мой вгляд. Что касается именно чувственной стороны, то конечно подпитка нужна. Отношения к друг другу определяются каждым днем, сегодня он меня удивил - люблю целый день, завтра что-то удачно придумал или сказал - опять люблю, потом расстроил - не хочу видеть, но от родства уже никуда не денешься и наступит следующий день, где снова что-то приятное - люблю :-) И вот так по кругу :-))[+sign]Ami и мелкое чудо Юльчик[-sign]

[Sofisyanya 0]

Мабуть що так :-)

[pirs 0]

це як подивитися в принципі кохання без важкої роботи-дуже скоро зникає.

[Кsa_na 0]

Не знаю, чи робота це. Навіть якщо люди абсолютно підходять одне одному, все одно вони змінюються з часом. Адже ми спілкуємось не тільки один з одним. І тут можливо змінюватись поряд, не віддаляючись одне від одного, а можна - в протилежних напрямках. Не змінюватись неможливо. Але одним, щоб змінитись, треба себе змушувати, ламати, а інші просто пливуть за течією, ( я в хорошому значенні слова), змінюються непомітно для себе і без насилля над собою. Я за другий варіант :)Мабуть, мені пощастило, у нас із чоловіком схожий світогляд, і ми обоє досить податливі за характером, тож ці зміни відбуваються в основному непомітно і без особливих труднощів. Є, звичайно, такі моменти, в яких наші погляди розходяться, є і моменти, коли один вважає, що інший мав би вчинити по-іншому. Намагаємось обговорювати ситуацію - мабуть, це і є робота, коли з протилежних поглядів намагаємося дійти до якоїсь позиції, що влаштовувала б обох. А так в основному - ми живемо спокійно і без боротьби. Немає сильних пристрастей, скандалів і гучних примирень, зате є лагідність, радість бути поряд, ніжність, надійність і віра в те, що обоє ми хочемо бути разом і створювати нашу сім"ю. Може, це і означає, що ми створені один для одного.Люди різні, і не кожному підійшов би наш варіант. Комусь іншому потрібна пристрасть, неймовірні пригоди і сюрпризи, комусь - більше власної свободи, комусь нудно без ревнощів. У когось це - боротьба протилежностей, і я думаю, що кохання може бути будь-яким. По-моєму, у греків було кілька різних слів, що означають любов: любов-пристрасть, любов-ніжність і т.д., на жаль, не пам"ятаю інших. А от на рахунок випереджання бажань - це вже трошки нереально :)Я притримуюсь принципу: Якщо чогось хочеш, то іноді найпростіший спосіб це отримати - просто про це сказати ( або хоч натякнути). Досить довго до цього приходила :) Адже я не телепат, і хоч часто відчуваю, чого б хотів чоловік, але далеко не завжди, і від нього цього теж не очікую. Зберігає трохи часу і нервів :)